Войцех Хенрік ДУРАНОВСКІ. Лі Якокка – “Спогади легендарного генерального директора Ford і Chrysler”
“В певному сенсі не має значення, чи ти генеральний директор чи швейцар”.[1]
Сьогодні хочу представити книгу 1984 року “IACOCCA: An Autobiography” Лі Якокки та Вільяма Новака (у Польщі книгу опублікувала Студія Емка у 2007 році). Лі Якокка керував найбільшими світовими компаніями (Ford та Chrysler) протягом 25 років, а його книга містить багато практичних порад та спостережень, пов’язаних з бізнесом.
За своє життя (помер в 2019 році) його статки оцінюють приблизно в 150 мільйонів доларів і вважають одним з найважливіших генеральних директорів в історії США.
Це перший пост, коли розглянемо одну з найважливіших галузей економіки у світі – автомобілебудування. Що стосується виробників автомобілів, собівартість одиниці товару змушує ці компанії автоматично ставати надзвичайно важливими гравцями на світовій арені. Досить сказати, що в 1970-х General Motors була найбільшою приватною компанією в світі, Ford був на третьому місці, і навіть менший Chrysler був на десятому місці. Він чудовий кардіолог, від завтра буде приймати пологи Якокка вважає, що для успішного ведення бізнесу потрібні лише три речі: люди, продукт та прибуток. З усього цього найважливішими є люди, тобто команда людей зі специфічними компетенціями, які допоможуть досягнути успіху. У своїй книзі Лі кілька разів підкреслює, що людину, яка має певні компетенції та знання в одній галузі, не слід переносити в інше місце. Він пам’ятає, що, приїжджаючи до «Крайслера», існувала практика переведення людей з відділу в відділ, наприклад, людину, яка успішно керувала відділом запчастин, перевели на посаду керівника бухгалтерії. Такі заходи були частиною повсякденного життя компанії, що, звичайно, дуже негативно вплинуло на її результати. Наступний випуск – продукт. Щоб бути ефективним, ви повинні мати продукт, який є конкурентоспроможним на ринку. Значна частина книги присвячена пошуку сучасної моделі автомобіля, яка буде продаватися. Автомобільна промисловість досі використовує методи, створені General Motors (подібні до індустрії моди) – нову колекцію майже щороку. У рамках своєї роботи Лі отримав сильну підтримку маркетингових досліджень, але остаточні рішення він приймав на основі власної інтуїції.
Додаткові бонуси для працівників – це бездонний витратний колодязь
Лі показав на прикладі автомобільних компаній, наскільки небезпечно погоджуватись на необережні поступки щодо витрат на оплату праці. У випадку з Chrysler досягли такого парадоксу, що в якийсь момент кожен із 93 працівників компанії повинен був заробити на власну зарплату та 100 пенсіонерів. Пенсія призначалась після тридцяти років роботи, тому підприємству доводилось платити, наприклад, 48-річним пенсіонерам. Наступним була необмежена медична допомога. В певному моменті Chrysler оплачував більше на медичну допомогу «від колиски до могили», ніж постачальникам сталі для виготовлення автомобілів. За підрахунками Якокки, у 1984 р. вартість медичної допомоги в компанії становила 600 доларів США за машину (майже 10 відсотків вартості). Як приклад, він наводить перебування дружини в лікарні. З 20 000 доларів США на рахунку він сплатив лише 12 доларів, решту довелося сплатити компанії. Крайслер платив не лише за лікарні, а й за стоматологічні послуги, дерматологію та навіть всі ліки! Таких переваг було набагато більше, в тому числі компенсація витрат на життя або сильний тиск на чотириденний робочий тиждень.
Усі ці витрати не були проблемою у «хороші роки», але коли настали «важкі роки», такі витрати”) почали тягнути вниз не лише Chrysler, а й всю автомобільну галузь. Усі запропоновані бонуси та додатки, не можна так легко зліквідувати, тому Лі вказує на необхідність обережності з боку менеджерів при прийнятті таких рішень.
Всі плани та концепції тільки в письмовій формі
Лі багато пише у своїй книзі про необхідність квартальних планів написаних разом з працівником. Працівник ставить перед собою цілі, а потім раз на квартал обговорює їх з роботодавцем. Щоквартальний часовий горизонт є достатнім, щоб перевірити, як працює підлеглий. Якокка згадує, що ніколи не погоджувався з ідеями працівників, які прийшли до нього, і лише усно представляли чудове бачення. Завжди просив приготувати все в письмовому виді, щоб проаналізувавши він міг прийняти власне рішення, а не внаслідок чарівності чи дару переконання працівника на даний момент. Крім того, він ніколи не схвалював працівників, які заявляли, що настільки перевантажені роботою, що не беруть відпустки. За його словами, “Ви кажете, що відповідаєте за проект на суму 80 мільйонів доларів, і навіть не можете запланувати два тижні, щоб провести з родиною?”
У корпорації немає дружби
Книга висвітлює багато особистого досвіду Якокки за часи роботи з різними компаніями, особливо його негативний досвід у Ford. Незважаючи на дуже добрі результати, через вісім років його відсторонили з компанії, що дуже сильно вплинуло на його психіку та сім’ю. Він цікаво розповідає про те, як наступного дня після його звільнення з посади президента Форда всі його знайомства протягом одного дня закінчилися. Ніхто з Ford більше ніколи не дзвонив йому, враховуючи факт про 160 000 підлеглих працівників у минулому. Коли він влаштував прийом з нагоди закінчення співпраці, з усієї компанії з’явився лише один колега, якого наступного дня викликали на килимок. Його найкращий друг, з яким влаштовували сімейні шашлики щоп’ятниці протягом 25 років, більше ніколи не спілкувався з ним, і навіть не прийшов на похорон дружини. Якокка підсумував: “Якщо ти помреш і матимеш п’ятьох друзів, ти провів чудове життя”. Лі стверджує, що, як правило, в капіталізмі, займаючи високі керівні посади (або тим більше, маючи більше капіталу), не слід розраховувати на щирі дружні відносини з іншими працівниками (або начальниками). Краще зосередитись на тому, щоб добре робити свою роботу і, можливо, займатися благодійністю.
Підсумок
Рекомендую прочитати книгу, яка представляє унікальний погляд на корпоративну реальність у США. Ми повернемось до теми в автобіографії Альфреда Слоуна, який вважав себе “професійним менеджером”, та Вальтера Крайслера, який першовідкрив важливість витрат на НДДКР для компаній, які прагнуть швидко підвищити ринкову вартість. Наостанок, перегляньте одну з численних рекламних роликів Chrysler, яку Лі Якокка зняв особисто!
[1] Lee Iacocca, „IACOCCA: Autobiografia”, Wydawnictwo Studio Emka, Warszawa 2007, s. 182.
Войцех Хенрік ДУРАНОВСКІ. Лі Якокка – “Спогади легендарного генерального директора Ford і Chrysler”
“В певному сенсі не має значення, чи ти генеральний директор чи швейцар”.[1]
Сьогодні хочу представити книгу 1984 року “IACOCCA: An Autobiography” Лі Якокки та Вільяма Новака (у Польщі книгу опублікувала Студія Емка у 2007 році). Лі Якокка керував найбільшими світовими компаніями (Ford та Chrysler) протягом 25 років, а його книга містить багато практичних порад та спостережень, пов’язаних з бізнесом.
За своє життя (помер в 2019 році) його статки оцінюють приблизно в 150 мільйонів доларів і вважають одним з найважливіших генеральних директорів в історії США.
Це перший пост, коли розглянемо одну з найважливіших галузей економіки у світі – автомобілебудування. Що стосується виробників автомобілів, собівартість одиниці товару змушує ці компанії автоматично ставати надзвичайно важливими гравцями на світовій арені. Досить сказати, що в 1970-х General Motors була найбільшою приватною компанією в світі, Ford був на третьому місці, і навіть менший Chrysler був на десятому місці. Він чудовий кардіолог, від завтра буде приймати пологи Якокка вважає, що для успішного ведення бізнесу потрібні лише три речі: люди, продукт та прибуток. З усього цього найважливішими є люди, тобто команда людей зі специфічними компетенціями, які допоможуть досягнути успіху. У своїй книзі Лі кілька разів підкреслює, що людину, яка має певні компетенції та знання в одній галузі, не слід переносити в інше місце. Він пам’ятає, що, приїжджаючи до «Крайслера», існувала практика переведення людей з відділу в відділ, наприклад, людину, яка успішно керувала відділом запчастин, перевели на посаду керівника бухгалтерії. Такі заходи були частиною повсякденного життя компанії, що, звичайно, дуже негативно вплинуло на її результати. Наступний випуск – продукт. Щоб бути ефективним, ви повинні мати продукт, який є конкурентоспроможним на ринку. Значна частина книги присвячена пошуку сучасної моделі автомобіля, яка буде продаватися. Автомобільна промисловість досі використовує методи, створені General Motors (подібні до індустрії моди) – нову колекцію майже щороку. У рамках своєї роботи Лі отримав сильну підтримку маркетингових досліджень, але остаточні рішення він приймав на основі власної інтуїції.
Додаткові бонуси для працівників – це бездонний витратний колодязь
Лі показав на прикладі автомобільних компаній, наскільки небезпечно погоджуватись на необережні поступки щодо витрат на оплату праці. У випадку з Chrysler досягли такого парадоксу, що в якийсь момент кожен із 93 працівників компанії повинен був заробити на власну зарплату та 100 пенсіонерів. Пенсія призначалась після тридцяти років роботи, тому підприємству доводилось платити, наприклад, 48-річним пенсіонерам. Наступним була необмежена медична допомога. В певному моменті Chrysler оплачував більше на медичну допомогу «від колиски до могили», ніж постачальникам сталі для виготовлення автомобілів. За підрахунками Якокки, у 1984 р. вартість медичної допомоги в компанії становила 600 доларів США за машину (майже 10 відсотків вартості). Як приклад, він наводить перебування дружини в лікарні. З 20 000 доларів США на рахунку він сплатив лише 12 доларів, решту довелося сплатити компанії. Крайслер платив не лише за лікарні, а й за стоматологічні послуги, дерматологію та навіть всі ліки! Таких переваг було набагато більше, в тому числі компенсація витрат на життя або сильний тиск на чотириденний робочий тиждень.
Усі ці витрати не були проблемою у «хороші роки», але коли настали «важкі роки», такі витрати”) почали тягнути вниз не лише Chrysler, а й всю автомобільну галузь. Усі запропоновані бонуси та додатки, не можна так легко зліквідувати, тому Лі вказує на необхідність обережності з боку менеджерів при прийнятті таких рішень.
Всі плани та концепції тільки в письмовій формі
Лі багато пише у своїй книзі про необхідність квартальних планів написаних разом з працівником. Працівник ставить перед собою цілі, а потім раз на квартал обговорює їх з роботодавцем. Щоквартальний часовий горизонт є достатнім, щоб перевірити, як працює підлеглий. Якокка згадує, що ніколи не погоджувався з ідеями працівників, які прийшли до нього, і лише усно представляли чудове бачення. Завжди просив приготувати все в письмовому виді, щоб проаналізувавши він міг прийняти власне рішення, а не внаслідок чарівності чи дару переконання працівника на даний момент. Крім того, він ніколи не схвалював працівників, які заявляли, що настільки перевантажені роботою, що не беруть відпустки. За його словами, “Ви кажете, що відповідаєте за проект на суму 80 мільйонів доларів, і навіть не можете запланувати два тижні, щоб провести з родиною?”
У корпорації немає дружби
Книга висвітлює багато особистого досвіду Якокки за часи роботи з різними компаніями, особливо його негативний досвід у Ford. Незважаючи на дуже добрі результати, через вісім років його відсторонили з компанії, що дуже сильно вплинуло на його психіку та сім’ю. Він цікаво розповідає про те, як наступного дня після його звільнення з посади президента Форда всі його знайомства протягом одного дня закінчилися. Ніхто з Ford більше ніколи не дзвонив йому, враховуючи факт про 160 000 підлеглих працівників у минулому. Коли він влаштував прийом з нагоди закінчення співпраці, з усієї компанії з’явився лише один колега, якого наступного дня викликали на килимок. Його найкращий друг, з яким влаштовували сімейні шашлики щоп’ятниці протягом 25 років, більше ніколи не спілкувався з ним, і навіть не прийшов на похорон дружини. Якокка підсумував: “Якщо ти помреш і матимеш п’ятьох друзів, ти провів чудове життя”. Лі стверджує, що, як правило, в капіталізмі, займаючи високі керівні посади (або тим більше, маючи більше капіталу), не слід розраховувати на щирі дружні відносини з іншими працівниками (або начальниками). Краще зосередитись на тому, щоб добре робити свою роботу і, можливо, займатися благодійністю.
Підсумок
Рекомендую прочитати книгу, яка представляє унікальний погляд на корпоративну реальність у США. Ми повернемось до теми в автобіографії Альфреда Слоуна, який вважав себе “професійним менеджером”, та Вальтера Крайслера, який першовідкрив важливість витрат на НДДКР для компаній, які прагнуть швидко підвищити ринкову вартість. Наостанок, перегляньте одну з численних рекламних роликів Chrysler, яку Лі Якокка зняв особисто!
[1] Lee Iacocca, „IACOCCA: Autobiografia”, Wydawnictwo Studio Emka, Warszawa 2007, s. 182.
Підготовлено для http://duranowski.com/uk/